Є у Львові пам’ятники, які можна зрозуміти за кілька секунд: побачив постать, прочитав ім’я на постаменті – і пішов далі. З Андреєм Шептицьким на площі Святого Юра все трохи інакше. Тут важливий не тільки сам бронзовий митрополит, а й те, куди він “повернений”, що стоїть за його спиною і чому для монумента вибрали саме цю частину Львова. Собор Святого Юра, Митрополичі палати, старі сади, площа – усе довкола фактично продовжує історію людини, якій присвячена скульптура.
Через це пам’ятник Андрею Шептицькому у Львові цікаво розглядати не як окремий міський об’єкт, а як точку на карті, де біографія митрополита буквально накладається на сучасний Львів. Шептицький прожив у зовсім іншому місті, бачив інші державні прапори над його будівлями, пережив війни й окупації, але саме тут його присутність сьогодні відчувається особливо виразно.
Де у Львові шукати пам’ятник Андрею Шептицькому
Пам’ятник розташований на площі Святого Юра перед Архикатедральним собором Святого Юра. Для людини, яка вперше приїхала до Львова, найкращим орієнтиром буде саме собор – монумент встановлений у відкритому просторі перед Святоюрським комплексом.
Це той випадок, коли адреса пояснює пам’ятку не гірше за історичну довідку. Андрей Шептицький протягом десятиліть був тісно пов’язаний зі Святим Юром, а після смерті 1 листопада 1944 року його поховали у крипті собору. Тому сучасна скульптура стоїть фактично біля одного з головних місць його життя та служіння.
| Що потрібно знати | Дані |
|---|---|
| Назва | Пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому |
| Де знаходиться | Площа Святого Юра, Львів |
| Головний орієнтир | Собор Святого Юра |
| Кому присвячений | Митрополиту Андрею Шептицькому |
| Рік встановлення сучасного монумента | 2015 |
| Матеріал постаті | Бронза |
| Висота скульптури | Приблизно 3,6 м |
| Скульптор сучасного монумента | Микола Посікіра |
| Історична основа образу | Скульптура Андрія Коверка |
| Архітектурне вирішення | Ігор Кузьмак та Михайло Федик |
Не парадний портрет, а зовсім інший образ
Якщо дивитися на пам’ятник Андрею Шептицькому зблизька, першою впадає в очі його стриманість. Тут немає ефектного жесту рукою, складної багатофігурної композиції чи спроби перетворити митрополита на недосяжного героя.
Шептицький стоїть у чернечому вбранні. Постать масивна, але поза спокійна. Голова трохи схилена. В одній руці – хрест, іншою митрополит спирається на кам’яну опору. Основа нагадує нерівну скелю, тому вся композиція здається такою, ніби фігура не поставлена на звичайний міський постамент, а виростає з каменю.
Цікаво подивитися на монумент з різних боків. Спереду найбільше уваги забирає обличчя та хрест. Якщо відійти далі, головним стає вже силует: темна бронзова постать на тлі світлішої архітектури Святого Юра. Саме з відстані добре помітно, що автори працювали не тільки над скульптурою, а й над її взаємодією з площею.
У цього пам’ятника насправді довга передісторія
Дата 2015 року може створити помилкове враження, що ідея вшанувати Шептицького монументом з’явилася вже в незалежній Україні. Насправді Львів бачив його скульптурне зображення ще тоді, коли сам митрополит був живий.
У 1930-х роках пам’ять про Шептицького вже намагалися закріпити у міському просторі. Особливо відомим став монумент, відкритий 1935 року біля Національного музею. Його автор Сергій Литвиненко створив зовсім інший образ – митрополит був показаний сидячи.
Доля тієї роботи виявилася короткою. Після встановлення радянської влади пам’ятник було знищено. І в цьому є одна з причин, чому нинішній монумент має значення, яке не вкладається у звичайне слово “пам’ятник”. Повернення Шептицького у публічний простір Львова відбулося після десятиліть, коли його постать радянська система намагалася витіснити з офіційної історичної пам’яті.
Чому серед авторів згадують Андрія Коверка і Миколу Посікіру
З авторством сучасного пам’ятника є деталь, яку часто гублять у коротких туристичних описах. Скульптура має історичний прототип.
Ще 1932 року скульптор Андрій Коверко створив образ митрополита для Львівської духовної семінарії Святого Духа. Та робота не збереглася. Через багато десятиліть саме її композиційне рішення стало основою для нового монумента.
Сучасну версію виконав відомий львівський скульптор Микола Посікіра. Йшлося не про механічне копіювання втраченої роботи – історичний образ був відтворений та пристосований до іншого масштабу й зовсім іншого міського простору. Над архітектурною частиною проєкту працювали Ігор Кузьмак і Михайло Федик.
Виходить цікава річ: пам’ятник, який сьогодні здається органічною частиною Львова XXI століття, композиційно простягає нитку до міста 1930-х років.
2015 рік вибрали не випадково
Поява монумента була приурочена до 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького. Він народився 29 липня 1865 року в Прилбичах на Львівщині. Саме тому центральні урочистості у Львові відбувалися наприкінці липня 2015 року.
До встановлення пам’ятника місто йшло довго. Питання про його спорудження обговорювали роками, проводили конкурси та розглядали різні варіанти. Остаточне рішення торкнулося не тільки скульптури – змін зазнав і простір площі Святого Юра.
Тому нинішній вигляд цієї частини Львова частково сформувався саме навколо ідеї повернення Шептицького до місця, з яким була пов’язана значна частина його життя.
Ким був Андрей Шептицький – без довгої біографічної лекції
Для розуміння пам’ятника достатньо кількох дат. Роман Марія Александер Шептицький народився 29 липня 1865 року. Після вступу до монастиря прийняв ім’я Андрей. У 1899 році став єпископом Станиславівським, а вже на початку XX століття очолив Галицьку митрополію.
Далі починається понад сорокарічний період, протягом якого Шептицький став значно більшою фігурою, ніж просто керівник церкви.
Він вкладав кошти в освіту, підтримував художників, допомагав розвивати українські культурні установи, збирав книжки, ікони та мистецькі пам’ятки. З його діяльністю безпосередньо пов’язаний Національний музей у Львові. Особиста бібліотека митрополита нараховувала щонайменше десятки тисяч видань, а музею він передав тисячі книг.
Життя Шептицького при цьому припало на період, коли Львів кілька разів опинявся у зовсім різних політичних реальностях. Він пережив Першу світову війну, російський арешт і заслання, міжвоєнну Польщу, першу радянську окупацію, нацистську владу та повернення радянських військ.
| Дата | Що відбулося |
|---|---|
| 29 липня 1865 року | Народився Андрей Шептицький |
| 1892 рік | Отримав священничі свячення |
| 1899 рік | Відбулася єпископська хіротонія |
| 1901 рік | Почав служіння як Галицький митрополит |
| 1935 рік | У Львові відкрили один із ранніх пам’ятників Шептицькому |
| 1 листопада 1944 року | Митрополит помер у Львові |
| 2015 рік | На площі Святого Юра встановили сучасний монумент |
Деталі, повз які легко пройти
Біля пам’ятника варто затриматися хоча б на кілька хвилин. Передусім подивитися на руки. Хрест тут не перетворений на величезний декоративний символ – він залишається частиною образу самого митрополита.
Звертає на себе увагу і нахил голови. Для монументальної скульптури це невелика деталь, але саме вона забирає з образу надмірну урочистість. Постать виходить не тріумфальною, а зосередженою.
Ще цікавіше відійти від монумента назад. Тоді в поле зору одночасно потрапляють скульптура та Святоюрський ансамбль. Стає зрозуміло, чому випадковий постамент десь посеред міського скверу для такого пам’ятника працював би значно гірше.
Що подивитися біля пам’ятника Шептицькому
На площу Святого Юра немає особливого сенсу приходити заради однієї фотографії. Це місце краще оглядати як невеликий історичний маршрут.
Насамперед варто звернути увагу на:
- собор Святого Юра – головну архітектурну домінанту комплексу та місце поховання митрополита;
- Митрополичі палати, без яких важко уявити історію Святоюрської гори;
- Митрополичі сади – простір, пов’язаний із життям резиденції та самим Шептицьким;
- площу Святого Юра з різних ракурсів – пам’ятник дуже по-різному сприймається зблизька і на тлі собору.
Усе це можна оглянути без поспіху за одну прогулянку. А якщо після Святого Юра продовжити знайомство з темою Шептицького, логічною наступною точкою стане Національний музей у Львові, розвиток якого неможливо відокремити від меценатської діяльності митрополита.
Пам’ятник, який повернувся до міста через покоління
Мабуть, найцікавіший факт про пам’ятник Андрею Шептицькому у Львові полягає навіть не в його висоті, матеріалі чи даті встановлення. Набагато промовистіше те, що історія цього монумента розтягнулася майже на століття.
Спочатку були скульптури 1930-х. Потім – їх знищення. Далі кілька десятиліть, коли встановлення великого публічного пам’ятника митрополиту було неможливим. І лише потім з’явилася сучасна бронзова постать на площі Святого Юра.
Через це сьогодні тут цікаво дивитися не лише на самого Шептицького. Варто поглянути навколо: на собор, площу, старі будівлі, людей, які проходять повз. У такому оточенні стає зрозуміло, що пам’ятник Андрею Шептицькому у Львові розповідає одразу дві історії. Перша – про митрополита, який понад сорок років був однією з центральних постатей галицького суспільства. Друга – про саме місто, яке втрачало частини власної пам’яті, а через багато років намагалося повернути їх на свої місця.
